Мені було трішки шкода йти з «Ворскли», бо зараз команда в такому становищі, якщо порівнювати з минулим роком, ми ближче до єврокубків, ніж тоді. Ми, чи вже вони, вийшли до півфіналу Кубка України. Але ми живемо в такий час, що ти не можеш сказати, що буде завтра. Так ситуація склалася. І тут якраз мене познайомили з керівництвом «Металіста 1925». Прозвучали ті слова, які тішать будь-якого тренера, будь-якого працівника. У той же час, знаю себе, я завжди віддаюсь роботі. Хочеться розвиватися та досягати тих амбітних планів, які ми обговорили з керівництвом. Хочеться це прожити, щоб потім, згадуючи, розповідати з чого ми розпочинали та де ми опинилися. Чому б нам не стати тими людьми, які колись скажуть: «А пам’ятаєте, як ми колись розпочали розвиток?». У нас була найнижча точка, як у цьому році було в «Металіста 1925», коли команда була на межі припинення існування. Але потім прийшов новий інвестор, відштовхнулися, прийшов новий тренер і воно пішло-пішло розвиватися». Брати участь в цьому амбітному розвитку – це не тільки честь, а й бажання. Ми ж не просто хочемо залишитися в УПЛ і наступного року знову мати завдання – не вилетіти. Якщо хочемо щось будувати – то треба братися.
Віктор СКРИПНИК (головний тренер «Металіста 1925»)
Джерело – офіційний сайт «Металіста 1925»
Сказав би просто,що пішов на ще більше бабло і крапка!!!