Підступна дружина і незнання рідної мови

Як Шевченко опинився в “Дженоа”

В одній з паралельних реальностей подружжя Шевченків разом з чотирма дітьми у жовтні цього року відпочивало на Мальдівах.
– От бачиш, Ендрю, як добре, що ти зараз нікого не тренуєш, – казала Крістін Пазік.
– Добре воно добре, Христинко, але й за футболом я скучив. Шкода, що той лист до Павелка не дійшов…
– Знову за старе! Та добре, що не дійшов! Подякуй за це дружині.
– Що ти маєш на увазі?
– Пам’ятаєш, ти мене просив перекласти цього листа, бо геть забув рідну мову, і відіслати?..
– Ну…
– Ну я його переклала, але відсилати не стала.
– Ах ти ж курво! – Шева вмить згадав рідну мову. – І ти ще називаєш себе матір’ю моїх дітей!
Шевченко наблизився до дружини з явним наміром зробити щось нехороше. Крістін швидко зорієнтувалася і почала втікати.
– Біжи, біжи, – сказав Андрій, – а я піду…
– Куди ж ти підеш?
– Піду. Та будь-куди піду. Хоч би в “Тростянець” або в “Скорук”…
Проте ані в “Тростянець”, ані в “Скорук” Шевченка не взяли, бо він написав диктант з української на двійку. То ж у тій паралельній реальності йому теж довелося тренувати “Дженоа”.