Про міжнародні змагання з тріатлону Ironman знає, мабуть, кожен із нас, тим паче, що їх популярність дедалі зростає. В них беруть участь як чоловіки, так і жінки, в тому числі з України. І саме приваблива, вправна та витривала Irongirl Катерина Сенченко, добре знана зокрема за участю у низці популярних телевізійних проектів, розповіла в ексклюзивному матеріалі для «СПОРТИВКИ» про захопливі спортивні збори в екзотичній Кенії. Вона полетіла туди разом із аматорською командою триатлетів TRILAB. А загалом туди входять близько 50 атлетів, які беруть участь у змаганнях Ironman по всьому світу. Як відомо, до програми змагань із тріатлону входять заплив на відкритій воді, шосейні велоперегони та забіг на довгу дистанцію.
– Яка головна мета перебування команди українських триатлетів в Африці?
– У Кенію ми прилетіли на збори. Взимку спортивні показники часто падають, збори ж дозволяють їх не те, щоб втримати на рівні, а ще й значно покращити. Тут у нас ізольоване середовище, тренувальна програма розписана по хвилинах, чітке розуміння коли і що робити. Плюс ми живемо в спеціальному спортивному комплексі, де все передбачено саме для спортсменів: є басейн, свій стадіон, тренажерний зал повний потрібного обладнання. Окрема увага приділяється відновленню: в нас є масажист, спеціальні роли для розкатування м’язів, компресійні масажні штани та зал з інвентарем для розтяжки. Поруч тренуються члени збірних команд із Польщі, Словаччини, є французи, італійці, ірландці.
Нас тут 9 спортсменів і тренер. Ми – аматорська команда, тож тут зібралися дуже різні люди: юристи, IT-спеціалісти, менеджери, маркетологи – не важливо, хто ти в звичайному житті, тут важливо мати бажання тренуватися, прогресувати та бути в команді.
– Кілька слів, будь ласка, про дорогу – наскільки складно було дістатися до Кенії, тим паче, під час карантину, а також про акліматизацію в умовах високогір’я.
– Дорога до Ітену – окреме тренування терплячості та сили волі. У нас були три перельоти: Київ – Дубай, Дубай – Найробі, Найробі – Ельдорет і звідти ще годину машиною. Разом дорога зайняла приблизно 30 годин. Всюди перевіряли температуру та наші ПЛР-тести. Всю дорогу треба було не знімати маски. Ми прибули в Ітен страшенно втомлені, але все одно в той самий день відпрацювали 40 хвилин бігового тренування. Якщо тренер сказав, що треба, то треба – варто просто брати та робити. Він знає краще.
– Чому обрали саме Ітен? В яких умовах ви там проживаєте? Хто оточує вас?
– Друга, неофіційна, назва містечка Ітен – the Home of champions. Ще б пак! Кожен третій чемпіон світу та олімпієць із Кенії родом саме з Ітену. Тут бігають всі! Секрет у тому, що Дім чемпіонів розташований на висоті 2400 метрів над рівнем моря. Тут розріджене повітря, в ньому низький рівень кисню і навіть просто дихати тут – це вже тренування для легенів та серця. А тепер уявіть, як прокачуються сердечна та дихальна системи, якщо тут тренуватися! Саме тому сюди перед змаганнями приїжджають професійні спортсмени та олімпійці зі всього світу. Потренувавшись тут, вони одразу беруть участь у змаганнях, щоб показати кращі результати.
– Наскільки цікавим, насиченим і важким є тренувальний процес і чи суттєво він відрізняється від вашої традиційної підготовки як триатлетів?
– У нас по 3-4 тренування на день. Це плавання, біг та зал. Сюди ще можна додати масаж та роботу з ролами. Пам’ятаймо, що кожен із нас ще й віддалено працює і ось вам картина наших днів – вільні хвилини можна перерахувати на пальцях. Звісно, це сильно відрізняється від нашої програми у Києві, там у нас по 8-9 тренувань на тиждень. А тут виходить десь 20, бо в кожному тижні є ще вільний день. Його ми завжди використовуємо на повну – їдемо дивитись на місцеві природні дива, пізнавати побут кенійців та шукати незвичайні сувеніри. До речі, тут ще можна придбати дуже якісну та недорогу спортивну форму. Це ж місто спортсменів!
– Розкажіть, будь ласка, якийсь цікавий факт із підготовки кенійських супербігунів.
– Цікавих фактів про кенійських бігунів море! Ось тут є кілька бігових кенійських команд, вони бігають разом, у кожної є свій тренер. І в одній з таких груп тренер – європеєць. Це дивовижно, враховуючи, що кенійці загалом найшвидші люди планети! Їх тренер – це Жульєн Вандерс, його ще називають «найшвидший білий». Він швейцарець, рекордсмен Європи на дистанції 10 кілометрів. До речі, він вже тут залишився на проживання і в нього дівчина – кенійка.
– Чим ще вразила вас Кенія і не тільки у спортивному аспекті? Маю на увазі місцевих людей, їх побут, природу…
– Взагалі, тут все інше! Перші дні, куди не поглянеш, було «Wow!» Ми тут вже півтора тижні і потроху звикли до незнайомих рослин, до яскравих птахів всюди, до дітей, що вважають нас дивними через нашу світлу шкіру і завжди кричать нам «Hi! How are you?». Для місцевих ми – дивина. По-перше, знов таки через колір шкіри. По-друге, коли вони дізнаються, що ми аматори, то сильно дивуються. Тут всі мають якісь поважні спортивні цілі, багато тих, хто відбирається на Олімпіаду. І ми такі «Добрий вечір!» (усміхається). Мене дуже часто запитують, навіщо я займаюся тріатлоном, людям важко прийняти відповідь «Бо це робить мене щасливою!». Але це і є найточніша відповідь.
– Які найближчі змагальні плани у вас як триатлетів?
– На жаль, важко планувати спортивний рік в умовах пандемії, але плани в нас все ж є. Так, частина групи майже одразу після Кенії летить у Дубай на напівмарафон – ставити особисті рекорди після апгрейду на зборах. Влітку ми летимо майже цілою командою у Варшаву на Ironman Warsaw 70.3, а у вересні на Ironman Emilia-Romagna 70.3.
Точно будуть якісь проміжні старти – напівмарафони, олімпійські та спринтові дистанції з тріатлону. Змагання для нас – норма спортивного життя, щоб додати в нього драйву та оцінити власний рівень.