У мене є така штука, яка є дуже в багатьох. Я зараз, може, це грубо скажу, але це є. Я не вмію очко тренерам лизати. Я бачив людей, які грали в збірній – прізвища не буду казати. У нас було тренування перед грою, це було в «Зорі», але прізвище не буду казати. Йде довга передача, він приймає м’яч. Просто тактика, 11 проти 0. Завершення, пас, гол, без нічого. І знаєш, що людина каже? Каже: «Миколайович, а коли м’яч ось так летить, краще приймати внутрішньою чи зовнішньою чи одразу собі на хід?» Я стою, думаю: «Ну, все тоді». Я так не можу. Я зі Станіславовичем був у «Ференцвароші», ми там були українці. Я не вмію так. Я можу критику прийняти, можу привітатися, але коли бачу таке – я це просто не переношу. Для мене ці люди – одразу мінус. Наприклад, коли тренера питають: «А можете, будь ласка, перенести сніданок з 09:00 на 09:15?». Тренер каже: «Ні, не можу». Він просто хоче з ним поговорити. І як це обґрунтовується? «Бо нам буде не 4 години до гри, а менше. А нам треба, щоб було 4 години до гри, щоб усе правильно засвоїлося». Я дивлюся на це – просто гидота. Мене просто вивертає. І з будь-якого приводу. Не знаю, може, комусь із тренерів це подобається.
Іван ПЕТРЯК (півзахисник «Шахтаря»)
Джерело – ютуб-канал Дениса Бойка