«Гравців возили на детектор брехні». Дитятьєв – відверто про «Львів»

Досвідчений оборонець пригадав своє перебування у львівській команді.

Колишній захисник «Львова» Олексій Дитятьєв у інтерв’ю «Українському футболу» відверто розповів про період у львівській команді.

 – Давайте поговоримо про останню на цей час команду у вашій кар’єрі – «Львів». Що за катавасія відбувалась у клубі, коли взимку майже повністю змінився склад, потім прийшов новий тренер і у підсумку команда вилетіла та припинила існування?

– Щоб я зараз не сказав, це буде виглядати як виправдання. Я вважаю, що в команді були деякі футболісти, які не відповідали рівню завдань. Щоб зберегти прописку в УПЛ, потрібен кістяк з досвідчених гравців, які будуть битись на полі заради перемоги. У «Львові» таких футболістів було недостатньо. Ми тільки оборонялись у матчах і взагалі не атакували.

– Чи є у цьому провина тренера Анатолія Безсмертного?

– У цьому є провина всіх, у тому числі моя. Також мені не зрозуміла зміна тренера після декількох турів. Всередині команди була погана атмосфера, підозри від керівництва, деяких футболістів возили на детектор брехні після однієї гри. Це взагалі комедія. Більш детально про це не хочу говорити.

– Чув, що селекцією у «Львові» займались Олексій Боровиков і Володимир Мазяр, а головний тренер був не при справах. Це правда?

– Мені важко аналізувати роботу Мазяра і Боровикова. Коли футболісти приїжджали на збір в Туреччину і ми грали товариські матчі, то деякі легіонери себе добре показували. Я ж не знаю, хто конкретно кого привозив. Знаю лише, що Мазяр допомагав в комплектації команди, а до нас в роздягальню він не заходив, був лише на деяких тренуваннях, але з нами займались тренери. Скажу так: якщо ми вилетіли із прем’єр-ліги, то значить всі працювали погано.

– Хто спілкувався із командою з керівництва?

– Деколи заходив Вадим Олегович [Левчук] і мотивував нас. Інколи бувало навіть таке, що нам за поразку давали премію, як за нічию. Це було після матчу з «Шахтарем», коли ми поступились, 1:2, пропустивши на останній хвилині. Суму за умовами контракту розголошувати не можу. Це невеликі гроші, але сам факт, що дали ні за що. Я не прихильник премій за поразки.

– Виходить, що фінансових проблем у «Львові» не було і зі всіма футболістами розрахувались, коли клуб припинив існування?

– Ні, я такого не говорив. Премії були, коли в нас ще зберігалися шанси зберегти прописку в УПЛ. А коли стало зрозуміло, що «Львів» вилітає, то почалась комедія. Мені пощастило забрати одну зарплату з відходом, хоча в мене була ще угода на рік. Інші хлопці, які залишились в команді після того, як я пішов, не отримали грошей досі.

– Вони не збираються подавати заяви в палату з вирішення суперечок?

– Звичайно, збираються, деякі гравці вже подали.

– А ви? У вас же залишався ще за контрактом.

– Я ж забрав зарплату та розірвав угоду. Я пішов іншим шляхом, хоча, може, потрібно було зробити інакше. Я зробив так, як свого часу в «Карпатах». Щось не складається у мене зі Львовом.

– Чи бачили ви хоча б раз президента «Львова» Богдана Копитка?

– Я його не бачив жодного разу.

– Як ви відреагували на звільнення Дулуба?

– Час показав, що звільнення Дулуба, як кажуть в Польші, – це «глупота». У мене в голові не вкладається, як можна після перемоги і нічиєї звільнити тренера. Після цього ми не набрали жодного очка! Я не кажу, що Анатолій Петрович [Безсмертний] ‒ поганий тренер, мені подобалося з ним працювати, але в той момент клубу не потрібно було міняти тренера.

– Як ви дізнались про звільнення Дулуба?

– Алег Анатолійович жив в готелі через номер від мене. Мені написав про його звільнення Віктор Вацко у WhatsApp, до нього надійшов цей інсайд. Я ще здивувався: «Як ти дізнався про це раніше від мене?». Був вихідний, я постукав в номер Дулуба, а він вже збирав речі та повідомив: «Мені сказали виїжджати з готелю прямо сьогодні». Так не робиться, йому не дали навіть попрощатися з командою.

– Хто офіційно повідомив команді, що Дулуба звільнили?

– Про це сказали Левчук і Боровиков, але ніякої аргументації щодо звільнення Дулуба ми не почули. Команда була шокована.

– А що Дулуб вам казав?

– Що його з помічником Олександром Грановським просто вигнали та нічого не заплатили.

– Як ви думаєте, хто стояв за цим рішенням звільнити Дулуба?

– Не знаю і навіть не цікаво.

– Мазяр міг на це вплинути?

– Не думаю, що він на щось впливав.

– А Боровиков?

– Боровиков безпосередньо впливав. Він з самого початку сказав, що він тут начальник.

– Яке у вас особисте враження про Боровикова?

– Він спілкувався зі мною по-одному, коли я був потрібен команді і по-іншому, коли я йшов. Ця людина вміє підлаштовуватись під ситуацію. Але, можливо, в мені зараз говорить моє его, тому що неприємно, коли Боровиков сказав: «Дякую, ти нам не потрібен». У моєму випадку вони хотіли розгрузити зарплатну відомість клубу. Хоча після того, як я пішов, вони нікому не заплатили жодної копійки.