Нападник “Львова” Артур Ременяк дав ексклюзивне інтерв’ю “СПОРТИВЦІ”.
– Артуре, після 11-ти матчів «Львів» розташований в зоні вильоту зі шістьма очками в активі. Не такого старту сезону чекала команда?
– Початок сезону видався справді складним. Багато наших гравців хворіли на ковід. Крім того, після хорошої серії без поразок наприкінці минулого сезону сподівалися на продовження переможної ходи. Звичайно, що працювали й очікували на набрані очки. Проте через відсутність позитивного результату у перших матчах зникла впевненість у своїх силах, а згодом цей тягар і тиск не сприяв тому, щоб переламати хід подій на свою користь. Тому потрібен був час, щоб “перезавантажити” психологічний стан команди.
– Хто в такий непростий період найбільше підбадьорює команду, є своєрідним лідером в роздягальні?
– У такі моменти футболіст повинен особисто переосмислити свої дії і з максимальною самовіддачею працювати і готуватися до матчів. Тому кожен гравець, у роздягальні чи на полі, підтримує напарників, “тягне” команду вперед. Мотивація та ініціатива найчастіше йде від найдосвідченіших та авторитетних. Наприклад, Олексій Довгий своїм прикладом надихає гравців максимально професійно відноситися до своїх обов’язків на полі та поза ним.
– По ходу сезону у вас сталася тренерська рокіровка – команду покинув Анатолій Безсмертний. Чи став його відхід несподіванкою?
– Так, тоді ми не очікували відходу Анатолія Петровича. Перші два дні були певною шоковою терапією для команди. Але чемпіонат не зупинявся, ми мали готуватися думками до львівського дербі, тому часу для осмислення відходу тренера не було.
– Після відставки Безсмертного “Львів” очолив Олег Дулуб. Як ти оціниш початок вашої співпраці?
– Кожен тренер вносить свіжі ідеї у колектив і в гру. У такому стані це було нам необхідно. Тому команда уважно дослухається до настанов Олега Анатолійовича і старається дотримуватися їх на практиці. Як і попередній, так і новий головний тренер, є професіоналами своєї справи, тому працювати під керівництвом таких фахівців, означає розвиватися у правильному напрямку як мені особисто, так і команді загалом.
– Наступний матч “Львів” зіграє проти сусіда за турнірною таблицею – “Чорноморця”. Як команда готується до цього лобового поєдинку?
– Як каже Олег Анатолійович: “До кожної наступної гри маємо готуватися, як до останньої і вирішальної”. Тому підготовка йде у звичному ритмі, але з максимальною концентрацією та з прицілом на результат.
– Наскільки важливою в такий непростий період є підтримка вболівальників?
– Як я вже згадував у інтерв’ю клубним медіа, вболівальники є міцною опорою і тилом команди. Вони штовхають та мотивують гравців до ста відсотків відданості клубу на футбольному полі та максимальній роботі на результат. Тому очікуємо вашої підтримки, “містяни”!
– Є багато скептиків, які кажуть, що у Львові потрібні лише “Карпати”, а такі клуби, як “Львів” майже ніхто не підтримує. Що ти можеш їм відповісти?
– Є “Карпати”. Є “Рух”. Є “Львів”. Я вважаю, що якомога більше якісних клубів із нашого рідного міста представлено на високому рівні, це краще для самих жителів Львова і для території загалом. Світові тенденції показують, що саме дербі: міланське, манчестерське, мадридське тощо – викликають найбільший глядацький ажіотаж навколо матчу та інтерес до футболу загалом. Тому я за те, щоб у Львові, та й Україні загалом виникало та фінансувалося на постійній основі якнайбільше хороших клубів. Це збільшуватиме інтерес молоді до футболу і підвищить рівень власних вихованців. Крім того, вищий рівень внутрішнього чемпіонату – кращий результат на міжнародній арені. Це формує імідж та рейтинг нашої країни в Європі та світі.
– Деякі вболівальники вважають, що дербі між “Львовом” і “Рухом” не настільки “вогняні”, які вони були між “Львовом” і “Карпатами”. Чи погоджуєшся ти з цим?
– Як “Львів”, так і “Рух”, лише формують свою фанатську базу. Крім того, ми опираємося на сучасну прогресивну молодь, а також відвідувачів типу “батьки й діти”. Тоді як “Карпати”, які мали величезну активну базу вболівальників у минулому, зараз переживають не найкращі часи, і їхнім єдиним активом залишилися саме “вогняні” ультрас. Крім того, ми лише на початку великої дороги, й історія протистоянь лише пишеться. Адже саме на історичній основі і формується цей дух і атмосфера футбольної битви. Тому з плином часу, коли клуби нашого міста сформують свою сталу фанатську базу, протистояння ставатимуть все більш «вогняними».
– Повертаємося до твоїх виступів за “Львів”. Деякий час після дебюту ти грав на позиції флангового захисника, хоча вважаєшся гравцем групи атаки. З чим це було пов’язано?
– Позицію гравця на полі визначає тренерський штаб на основі характеристик та навичок конкретного гравця. Звичайно, за умови, що гравець готовий грати у цьому амплуа. Якщо тренер вважає, що я на позиції захисника більш корисний команді – це означає, що я з максимальною самовіддачею буду грати фулбека.
– А на якій позиції тобі грати комфортніше?
– Якщо ж говорити про мої вподобання, то я люблю забивати голи (Сміється). Тому рідними для мене є позиції правого чи центрального нападника.
– В атаці вашої команди, за винятком Нича, грають переважно легіонери – Шина, Алвару, Ернест. Наскільки важко молодому українцеві пробитися в стартовий склад?
– У складі грають ті футболісти, які є сильнішими чи набрали кращу форму на момент гри. Тренер не дивиться на національність, а дивиться на якість гри і користь команді. Так, у передній ланці є багато віртуозних з м’ячем та ініціативних легіонерів. Проте, якщо твої навички приносять кращий результат – ти гратимеш. У свою чергу, молоді гравці повинні на кожному тренуванні та грі на будь-якому рівні: дитячий, юнацький, молодіжний, дорослий, показувати, що вони готові слухати наставника, дисципліновано виконувати свої обов’язки та прогресувати. Лише так тренер зверне на гравця увагу і дасть йому шанс на найвищому рівні.
– Чи є у “Львові” поділ на українців і легіонерів при спілкуванні?
– Усередині команди усі гравці добре спілкуються один з одним, атмосфера у колективі надзвичайно дружня і хороша. Крім того, комунікація між гравцями є одним із пріорітетів Олега Анатолійовича. Щодо мене, то я вільно спілкуюся і товаришую із багатьма одноклубниками незалежно від їхньої національності.
– Декілька місяців тому ти отримав виклик до молодіжної збірної України і здійснив свій дебют. Чи не став цей виклик для тебе несподіванкою?
– Виклик в збірну став приємною несподіванкою. Але це честь та гордість для мене – представляти нашу країну на міжнародному рівні. Загалом рівень гравців доволі високий, висока конкуренція, проте виділяти когось неправильно. Є ряд виконавців , які на цьому рівні виглядають стабільно, і хтось навіть дебютував за національну збірну. Проте важливіше те, хто через декілька років буде представляти Україну на найвищому рівні, а хто – дограватиме у регіональних лігах.
– Чи була в тебе особиста розмова з головним тренером “молодіжки” Русланом Ротанем?
– З головним тренером молодіжної збірної, Русланом Ротанем, спілкувалися в основному на професійну тематику: позиція на полі, основні вимоги, принципи гри. Я би не сказав, що він суворий. Це тренер, який старається доступно та спокійно пояснити кожному гравцю його обов’язки. Коли потрібно, то може дати на горіхи. Загалом багато уваги приділяє тактиці: структура, ігрові шаблони, позиції гравців. Крім того, старається мотивувати до максимальної самовіддачі і виграшу єдиноборств.
– Наступна сходинка – національна збірна?
– Я не ставлю собі такого завдання, тому що тут багато чого залежить від різних факторів. Проте максимальна робота у клубі і досягнення командних та індивідуальних результатів може дозволити кожному гравцеві попасти в національну збірну України.
– Як вважаєш, чи можна, захищаючи кольори “Львова”, потрапити в національну збірну?
– Гадаю, що це не залежить від того, чи ти граєш за “Динамо”, чи за “Львів”. Якщо я коли-небудь отримаю виклик до табору збірної, виступаючи в складі “містян”, то можна сказати, що мрії здійснюються.
– Твій контракт зі “Львовом” розрахований до 2024-го року. Чи не плануєш після його завершення випробувати свої сили в іншому місці?
– Я лише нещодавно продовжив свій професійний контракт. Маю достатньо часу та запасу знань, навичок, вмінь, характеристик, які я повинен освоїти та “прокачати” у цьому клубі. Насправді “Львів” наразі дає мені дуже багато: я граю і тренуюся з багатьма талановитими, досвідченими та якісними футболістами, конкуренція з якими дає мені можливість прогресувати та розвиватися як футболіст. А що буде далі – покаже час.
– Чи надходили тобі пропозиції від інших клубів?
– Особисто я не маю ні агента, ні прямого зв’язку з іншими клубами. Усі пропозиції щодо мене отримує «Львів». Поки що я задоволений роботою в цій команді і не розглядаю інших варіантів.
– Уявімо, що тебе запрошують і “Динамо”, і “Шахтар”. Перехід в яку з цих команд ти обрав би?
– Дуже складно сказати (Сміється). Коли надійдуть – тоді й буду приймати рішення.
– У якій лізі ти хотів би пограти в майбутньому?
– Хотів би колись спробувати свої сили у топ лігах. Дуже приваблює по-футбольному різностороння Англійська Прем’єр-ліга. Було б цікаво випробувати свої сили саме там. Якщо б це було прямо зараз – однозначно хотів би пограти за “Манчестер Сіті”. І однозначно саме через Хосепа Ґвардіолу. Великий тренер. Найкращий.
– Багато українських футболістів кажуть, що футбол поза політикою та їдуть грати до Росії. Якби тобі надійшла звідти пропозиція, ти б погодився?
– Моя позиція кардинально відрізняється від думки таких футболістів. Допоки частина українських територій анексована Росією і агресор веде збройну та інформаційну війну проти моєї країни, вбиває моїх земляків – навіть думок про це у мене не буде
– Де ти бачиш себе за 5 років?
– Знову ж таки – час покаже. Хочу грати на щонайвищому рівні. Я зосереджений на “тут і зараз”. Працюю на максимум на кожному тренуванні та віддаюся на повну у грі. Сподіваюся, що це принесе свої плоди.
Перемог і здійснення мрій .
Успіхів!!!