Ексфорвард киян розповів про роботу київського клубу.
«Динамо» Київ — клуб-символ, ім’я якого десятиліттями асоціювалося з українським футболом, європейськими битвами та перемогами. Але нині, у 2025 році, ми бачимо зовсім іншу картину. Замість прогресу та розвитку — деградація. Замість чіткої стратегії — хаотичні рішення. Замість європейського рівня — провали в Лізі чемпіонів та виступи в Лізі конференцій.
Останнє інтерв’ю Артема Кравця стало шоком навіть для тих уболівальників, які вже звикли до стагнації «Динамо». Колишній нападник і вихованець клубу розповів про те, що відбувається за лаштунками — і його слова показали системну кризу, яка з’їдає клуб зсередини.
Найцікавіше з інтерв’ю Кравця виокремив ресурс «Tribuna.com».
Європейський досвід Кравця і шок від «Динамо»
Кравець не просто «екснападник». Після завершення кар’єри він активно навчався: проходив програми від «Манчестер Сіті», Європейської асоціації клубів (ECA), відвідував стажування у школі Йохана Кройфа. Там він на власні очі бачив, як працює сучасна європейська селекція: бази даних, глибокий аналітичний софт, розгалужена мережа скаутів, які працюють у десятках країн.
І коли Кравець опинився в структурі «Динамо», його очікував холодний душ. Скаутинг виглядав примітивно: жодної системності, жодних сучасних інструментів, усе базувалося на випадкових переглядах та «порадниках». Те, що в Європі давно поставлено на наукову основу, в «Динамо» існувало на рівні телефонних дзвінків і «знайомств».
Це й був його головний шок: величезний клуб із ресурсами та брендом міжнародного рівня живе у 90-х роках, у той час як конкуренти давно перебудувалися.
Академія та «цінник на мрію»
Ще більш скандальною стала тема академії «Динамо». За словами Кравця, потрапити туди можна не лише завдяки таланту, а й завдяки грошам. Фактично існує корупційна такса, яку батьки мають сплатити, аби дитина хоча б отримала шанс.
Що це означає на практиці?
Втрата талановитих дітей. Ті, хто не має грошей чи «зв’язків», просто не проходять навіть на етапі відбору. Зниження рівня академії. Проходять не найсильніші, а ті, за ким стоїть «фінансова підтримка». Формування касти «своїх». Академія стає закритим клубом, а не кузнею талантів для всієї країни.
Кравець чесно визнає: він був шокований, коли почув конкретні суми за «місце в академії». І це не поодинокий випадок — про це раніше говорили інші тренери та агенти. Але тепер це підтверджує людина, яка працювала всередині клубної системи.
Цей «цінник на мрію» руйнує головний актив «Динамо» — академію, яка ще донедавна входила до десятки найсильніших у Європі за кількістю випускників-професіоналів. Сьогодні ж вона перетворюється на бізнес-проєкт для «своїх», а не на школу футболу.
Скаутинг: «жах», який не можна приховати
Окрема тема — робота селекції. За словами Кравця, у «Динамо» фактично немає сучасного скаутингу. Немає структури, де десятки людей переглядають сотні матчів щотижня. Немає єдиної бази з глибокою аналітикою.
У топ-клубах Європи скаутинг — це ціла наука: від статистики та відеоаналізу до психологічних тестів. У Києві ж усе тримається на старих підходах: переглянули відео на YouTube, поспілкувалися з агентом, отримали «рекомендацію».
Кравець назвав це словом «жах» — і складно підібрати більш точний термін. Адже якщо клуб не має системи пошуку талантів, він приречений відставати. Сьогодні «Динамо» вже відстає не лише від «Бенфіки» чи «Аякса», а навіть від середняків Польщі чи Чехії.
Нові трансфери: ілюзія змін чи справжня перебудова?
На тлі критики варто згадати останні трансфери. У Київ прийшли нігерієць Шола Оґундана, сенегалець Аліу Тіаре. Це виглядає як сигнал, що клуб нарешті починає дивитися на глобальний ринок. Але чи можна назвати ці кроки адекватними?
Продаж Владислава Ваната в «Жирону» за 20 мільйонів євро — серйозний успіх. Динамо також отримало відсоток від переходу Забарного з «Борнмута» в ПСЖ. Тобто в клубі з’явилися великі гроші. Але кого купили натомість? Футболістів за 200 тисяч чи максимум 1 мільйон.
Це виглядає так, ніби клуб накопичує гроші, але не вкладає їх у реальне підсилення. Для УПЛ цього вистачить: навіть посередній легіонер з Африки чи Бразилії виглядатиме сильніше за гравців «Полісся» чи «Металіста». Але чи вистачить цього для Ліги конференцій, де будуть «Фіорентіна» чи «Крістал Пелас»? Питання риторичне.
Чи справді у всьому винна війна?
Президент Ігор Суркіс неодноразово говорив: «В умовах війни ніхто не хоче їхати в Україну». Але як тоді пояснити, що зараз у Київ їдуть гравці з Бразилії та Африки?
Це виглядає так, ніби раніше головною проблемою було не стільки питання безпеки, скільки небажання інвестувати у селекцію та відсутність сучасної роботи з ринком. Коли клуб не шукає — то й не знаходить. А коли шукає хоч трохи системніше — трансфери з’являються.
Виходить, що відмазка «ніхто не хоче їхати» — це зручне прикриття. Насправді проблема глибше: у відсутності бачення й готовності вкладати кошти у розвиток.
Куди рухається «Динамо»?
Сьогодні «Динамо» стоїть перед вибором. Є два шляхи:
Продовжити вдавати, що все добре. Продавати лідерів, купувати «дешевих» замінників, закривати очі на корупцію в академії й жити за рахунок історії.
Розпочати перебудову за європейськими стандартами. Відкрити академію для всіх, прибрати корупційні схеми, створити сучасну селекційну службу, вкладати гроші у якісних футболістів і тренерів.
Але чи готові власники на такі радикальні зміни? І чи не влаштовує їх нинішній стан речей, коли клуб ще тримає бренд, але витрачає мінімум?
Висновок
Слова Артема Кравця — це не просто інтерв’ю. Це вирок системі, яка десятиліттями існувала без контролю. Його відвертість — шанс для вболівальників нарешті зрозуміти: проблема «Динамо» не лише у тренерах чи окремих футболістах. Проблема — у системі, яка деградує, у відсутності селекції, у корупції та небажанні змін.
Якщо клуб не зробить висновків, наступні роки стануть найгіршими в історії. Бо сьогодні «Динамо» вже не конкурент для Європи. Питання в іншому: чи зможе воно залишитися конкурентним хоча б для України?