Михайло КОПОЛОВЕЦЬ: «Навіщо ми виходили на Євро?»

Чому ми раптом маємо у щось вірити? Ми програли полякам 1:3, без шансів. У цих матчах ми грали невиразно. Добре, там молдован «шльопнули», то не найсильніша команда. Так і румуни не найсильніша. Румуни грали серцем та душею. Коли команда виходить і просто грає на межі самопожертви – отак треба грати за збірну. Наші люди – таке відчуття, що якесь ля-ля, якісь піжони. Чому так – не знаю. Може, вони просто у відпустку приїхали. Клубний чемпіонат закінчився, і вони, може, зараз відпочивають. Краще не їхати туди. Навіщо ми виходили? Щоб що? Для чого виходити, щоб такі матчі показувати? Вважаю, вони не програли цей матч, а просто віддали. Бо програти можна матч, сьогодні вони не програли, а просто віддали всі разом. Прикро, що так. Емоції дуже негативні після матчу. Багато людей дивилися з розчаруванням. Розумію, хочеться підтримати, так ми хотіли підтримати після Польщі – я тоді перший казав, що давайте підтримаємо команду, не будемо критикувати. Але як не критикувати? Ми ж всі бачимо, коли команда хоче виграти. Сьогодні команда не хотіла вигравати. Не побачив, щоб люди справді грали за збірну, за людей, за країну. Можна на все закрити очі, коли не виходить, не можемо забити. Але сьогодні цю гру пробачити не можу, бо не бачу, щоб футболісти хотіли виграти. Це один з найгірших матчів збірної України, які я бачив. Чому так? Не знаю. Бачив, що румуни перевершили нас у бажанні. Було видно, що вони максимально заряджені. Наші пацани – напевно, якісь зірки, такий вигляд воно має принаймні. Чого раптом зірки? Вважаю, у збірній не може бути зірок. Тут одна цілісна команда виходить, яка б’ється за націю, за всіх українців.