Володимир Лисенко, Вадим Мілько, В’ячеслав Чурко і ще один невідомий футболіст “Колоса” 4-го квітня перебували в стані алкогольного сп’яніння.
Вони порушили громадський спокій в потягу Ужгород – Київ під час повернення з матчу 20-го туру УПЛ з “Минаєм” (0:0), — повідомив “Обозрєватель”. Гравці ковалівського клубу приставали до дівчат із сусіднього купе, які поверталися до Києва з похорону подруги. За словами постраждалих, Лисенко навіть виламав двері. В результаті втрутилася охорона поїзда, а Мілько попросив вибачення.
Одна з дівчат раніше займалася футболом, вона і зрозуміла, що це гравці “Колоса”. Пізніше вони ідентифікували особи за фото на офіційному сайті “Колоса”. До того ж Лисенко і сам назвав дівчатам своє ім’я. Четвертого гравця вони не бачили.
Уже в Києві напорушників чекали поліція і співробітники “Укрзалізниці”, проте жодних покарань через більш ніж два тижні не відбулося. Клуб теж не попросив вибачення в них. З “Укрзалізниці” в УАФ і “Колос” відправили листи з описом події і проханням притягнути до відповідальності футболістів, але реакції поки що немає.
Одна з постраждалих дівчат розповіла про те, що трапилося: “Коли ми сіли в потяг, то побачили, що в сусідньому купе п’яні хлопці. Попросили провідницю попередити їх, щоб вони постаралися поводитися тихіше – адже від самого початку розпочали стукати нам в стіну. Мабуть, хотіли познайомитися. Але ми ні з ким не знайомимося. Троє з нас – заміжні, мають дітей. Та й поверталися ми не з розважальної прогулянки. Ми пояснили провідниці, що повертаємося з похорону – і хотіли б трохи відпочити. Я тоді ще попросила її номер – про всяк випадок, щоб, якщо щось трапиться, можна було покликати на допомогу. Вона спочатку казала: підійдете до мене – я покличу охорону потяга. Але я наполягла – і номер вона дала. Як виявилося згодом – на щастя”.
“Вони кричали там, веселились, мат-перемат, – продовжила дівчина. – Заснути було неможливо. Потім вони стукали, стукали, стукали. А близько другої ночі один з них просто виламав наші двері. Дві дівчини, які були на нижній полиці, намагалися їх утримати, а я телефонувала провідниці. Викликаний начальник потяга довго стукав у їхні двері, вони відмовлялися відкривати, матюкали його. Хтось із них кричав “Я тобі зараз ї***о розіб’ю”. Потім таки відкрили. Начальник потяга з ними про щось говорив – не чула, що конкретно він їм говорив. Але стало тихіше. Правда, ненадовго. Як тільки він пішов – розпочалося все по новій”.
“Той, який виламав двері, був в одних трусах. А його товариш, який потім довго ходив і розповідав, що щось забув, що хоче поговорити, попросити вибачення, якого охорона відтискала, не давала до нас підходити – той одягнений був у футболку і труси. Він говорив: дівчатка, вибачте – ви ж бачите, що він неадекватний? Але ж вони разом пили, значить, і відповідальність за те, що трапилося, – загальна. Тим більше якщо люди знають, що на їхнього друга алкоголь так впливає – навіщо вони йому наливали?”
“Вони спочатку сміялися. Коли побачили поліцію – трохи напружилися. Один з наших нічних сусідів розпочав нас ображати, мовляв, ми самі винні, мовляв, спровокували їх. Як спровокували? Тим, що двері замкнули від самого початку? Тим, що до ранку око не зімкнули – і в такому стані мали їхати до чоловіків і дітей, на роботу? Вони нам тоді говорили, що хочуть до дружин і дітей. То чому ж було не подумати про дружин і дітей раніше? Тоді я і ще одна з дівчат написали заяви, нас опитала поліція. І знаєте – поліцейські не зробили нічого. Бачачи, що ці хлопці до нестями п’яні, їм не зробили тест на алкоголь, не затримали до з’ясування обставин – просто відпустили. Я очікувала, що якщо вже поліція приїхала, то вони щось зроблять. Вони не зробили нічого. Взяли пояснення – і всіх відпустили. Вважаю, що це занадто. Можливо, їм хтось дав завдання таке. А, може, в клубі вже знали – і попросили”, – підсумувала Марія.