“Нам потрібні такі люди, як Ви, Олеже, – президент “Реала” Флорентіно Перес відпив великий ковток хереса і заїв смачним апельсином. – І такі команди, як “Карпати”, з традиціями, а не якийсь кусок гавна чи шось на три букви”.
– Так-так, – погодився Смалійчук. – Але у нас вже є схема, як швидко повернутись у прем’єр-лігу…
– Так з неї можна потім ще вилетіти, – зауважив Перес. – У нас же отримаєте вічну прописку, виплати і всьо такоє…
– І що ви хочете взамін?
– Майже нічого, 50 відсотків акцій “Карпат”.
– “Карпати” в моєму серці. Я не можу продати половину серця! Хіба якщо накините ще мільйонів з 10.
– Карамба! Весь бюджет вже розписано.
Сумний та невеселий залишав “Сантьяґо Бернабеу” Олег Смалійчук. “Це афера! Афера!!!”, – кричав він мовчки. – Ну вони ще взнають, як ображати “Карпати”. І він швиденько зробив дзвінок з мобільного:
– Міша! З ким там “Реал” зараз має грати? “Хетафе”? Чудово! Пообіцяйте їм 600 тисяч, най ті вершкові взнають, шо таке вмотивована команда, а не якась там лєва “Барселона”.
І відразу ж другий дзвінок:
– Сєрьога! Готуйте заяву! “Карпат” в Суперлізі не буде! Це афера!!! Чуєш, не схема, а афера!
Два короткі дзвінки – і найдорожчий проєкт в історії футболу дав тріщину, яку вже не усунути…