Битва за “Арену Львів”

– Здравствуйтє, очєнь пріятна, Царь всєя футбола, – представився в одній з паралельних реальностей Андрій Павелко.
– Парніша, – відповіла одним з відомих їй 30-ти слів Ольга Манько.
– Нужна паднять “Арєну Львов”, ми ради встрєтіть в етай трєвожной обстановкє імєнно Вас.
– Хо-хо!
– Нужна паднять арєнду етім львовскім клубам.
– Нє учітє мєня жить.
Ольга відразу взялася за справу, оренду підняла, зміни до договору внесла. Але місцевому олігарху Козловському це не сподобалось:
– Олічка, ну так же не можна, – сказав він.
– Нє учітє мєня жить.
– Стадіоном має керувати людина, а не жінка! Поверніть попередні умови!
– Хамітє.
– Я працюю на двох роботах, і хабарів не беру!
– Жуть.
– І контрабандою не займаюсь!
– Мрак.
– Так, – подумав Козловський. – Тут потрібен інший підхід, – і набрав номер Ігоря Суркіса:
– Іґарьок, кажуть ти добре в шубах петраєш…
– Да била каґдата…
– Мені тут для Олічки потрібно.
– Да я больше па мужскіх. Но єслі сдадітє нам два матча, памаґу…
– Нікагда! Нікагда Козловський не грав договірні матчі і не протягував руки.
– Так пратянєш ноґі, прідурок, – обурився Суркіс і кинув трубку.
Але Козловський не опустив руки. Взяв пачку сигарет Marvel, які випускає його тютюнова фабрика, приклеїв на них етикетку з дорожезних сигарет Treasurer, і знову попрямував до Ольги.
– Пригощайтесь, – елегантно запропонував сигарету Козловський.
Оля затягнулась і отримала неймовірне задоволення. Це був найсмачніший дим в її житті.
– Парніша…
– Бачу у вас тут офіс не дуже… А от у нас в “Гранд Готелі” краще, ніж у Будапешті чи Відні.
“Ну, може не краще, але дорожче точно”, – подумав Козловський, але вголос цього не промовив.
– Хо-хо!
– То знизите нам оренду?
Олічка, яка перебувала в трансі від “найдорожчих цигарок світу”, тільки ствердно кивнула. Бабло знову перемогло зло…