Між відомими функціонерами трапилася непряма перепалка.
Емоції щодо «класичного» не закінчилися ані після фінального свистка, і навіть ані за кілька днів після матчів. Після другої зустрічі в УПЛ в інфопростір з розгорнутим спічем вийшов президент «Динамо» Ігор Суркіс, а йому у той же день публічно відповів генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін.
«Tribuna.com» в одному місці зібрала головні теми, про які висловився Суркіс – і на які йому відповів Палкін.
Ігор Суркіс – про матчі:
Команда зібралася, провела дуже якісний матч із «Кривбасом» та вибила нашого головного конкурента з Кубка України, що принесло мені велику радість. Чому? Тому що я дивлюся на футбол трохи інакше, ніж, можливо, деякі вболівальники чи журналісти, які оцінюють перший тайм як поганий, а другий – як хороший. Ви ж пам’ятаєте фразу одного великого тренера – «Рахунок – на табло!.
Для мене якість гри має величезне значення, але коли мова йде про протистояння з такою командою, як донецький «Шахтар», де зібрано сильні, талановиті, молоді футболісти, які з кожним роком лише додаватимуть у класі, нам теж потрібно робити певні кроки, щоб бути готовими протистояти їм. Адже футбол складається з двох таймів. І я можу сказати – респект команді за матч із «Кривбасом», респект за гру в Кубку.
Я ще раз хочу підкреслити: ті ж гравці, що не могли брати участь в матчі Ліги конференцій, не могли зіграти і проти «Шахтаря» на Кубку! Хоча вони б допомогли протистояти молодим, агресивним і технічним гравцям суперника. Ба більше, до списку імен, які я перераховував раніше – додався ще й Волошин, який останнім часом демонстрував дуже добру форму. Але ми обіграли «Шахтар» і без низки цих ключових гравців.
В захисній лінії у нас була справжня катастрофа. Попов вийшов на поле з важкою травмою носа, замінити його фактично не було ким, адже Біловар травмований. Грати з двома центральними захисниками з лівою ногою – це, погодьтеся, важко.
Сергій Палкін – відповідь про матчі:
Відверто кажучи, я здивований коментарями пана Суркіса. Давайте подивимось на два наші останні матчі з «Динамо». Безумовно, вони були емоційними – саме за це ми й любимо футбол. Експерти та вболівальники одностайно відзначають, що давно не було таких яскравих і напружених класико. Це важливо сьогодні для українського футболу.
Якщо ж оцінювати не емоції, а саму гру, то в обох матчах «Шахтар» виглядав сильнішим за суперника. У першому, кубковому поєдинку, протягом двох третин зустрічі на полі домінувала одна команда – «Шахтар». Наприкінці «Динамо» змогло скористатися нашими помилками й пройти далі, ми прийняли цю поразку гідно і потиснули руки. Другий матч – уже в чемпіонаті – підтвердив, що те ігрове домінування було не випадковим: ми заслужено перемогли і подарували вболівальникам не лише результат, а й красивий, змістовний футбол.
Ігор Суркіс – про суддівство
Те, що сталося у матчі у Львові, мене, як президента клубу, не просто засмутило – я можу сказати відверто: це викликало у мене обурення. Я ніколи не чув від Шовковського, який завжди виділявся своєю дипломатичністю, слова «свавілля» на адресу суддівства. Але якщо він використав його після матчу, це говорить про те, що навіть його терпець вже увірвався! Як і мій!
Палкін після того, як гравця штовхнули десь біля штрафного майданчика, в куті, і після цього забили гол, дав інтерв’ю, у якому заявив: «Я знаю, кому це потрібно». Так ось, я теж хочу відповісти: я знаю, кому це потрібно. І дуже добре знаю. Тоді рахунок був 2:1, і суддя не призначив стовідсотковий пенальті. Можливо, його й не було – але в такій ситуації система VAR зобов’язана була втрутитися. І чому арбітр Пасхал не звернув увагу на цей момент? Романов міг не побачити, міг не встигнути, але для чого тоді VAR, якщо він навіть не переглядає такий епізод?
Чому також не звернули увагу на момент, коли Попова вдарили прямою ногою – не граючи в м’яч, а просто в ногу, – і за це показали лише жовту картку? Хіба це не дивно – коли в матчах, де таке напруження, де футболісти грають на пульсі 200-220, із величезним бажанням, судді поводяться так, ніби це товариська гра? Ми бачимо, як арбітри знову повертаються до старої історії з Гармашем… Але мовчати ми більше не будемо.
Шанованому мною пану Палкіну я хочу дати чітку відповідь – і прошу це зафіксувати. Ми знаємо, хто за всім цим стоїть. Якщо в Кубку суддя відпрацював справді на високому рівні – до нього питань немає. А ось Романов відсудив так, як колись відсудив фінал, коли збивали Ваната, і він теж не призначив пенальті. Тоді ми промовчали, бо думали, що це випадковість. Але випадковість – це коли один раз! Другий – це збіг, третій – вже закономірність.
Але зараз я мовчати не буду. Якщо сьогодні не призначають такі очевидні пенальті, то навіщо взагалі тоді грати у футбол? Гра могла перевернутися повністю: рахунок став би 2:2, а можливо, ми би навіть забили третій гол. Бо третій м’яч, який вони забили, уже нічого не вирішував – узагалі нічого. Вся команда пішла вперед, намагалася відігратися – це природно.
Ми в жодному разі не збираємось опускати руки. Ми будемо боротися за чемпіонство. Але якщо у Премʼєр-Лізі і надалі буде таке суддівство – це не матиме сенсу. Це марна справа. Подібне суддівство вбиває всю інтригу. Чомусь всі звертають увагу тільки на київське «Динамо». А чи не треба звертати увагу на ЛНЗ, який обіграв «Шахтар» із рахунком 4:1? Чи не було там випадково нашого втручання? Нас ні в чому не звинувачують? Чому на сьогоднішній день чудова команда у Ротаня, чому «Шахтар» їх не обіграв?
Я ж нічого не прошу, тільки чесного суддівства. Був пенальті – призначайте. Був у наші ворота – ставте в наші. Для чого потрібен VAR, якщо його не використовують у таких моментах? Давайте тоді від нього відмовимось, не будемо за нього платити. Давайте зараз ще послухаємо пана Ріццолі та голову нашого суддівського комітету Катерину Монзуль. Вона професійний арбітр, яка завойовувала безліч відзнак.
Нехай вона вийде та відповість. Чому в Італії арбітри виходять і пояснюють, чому був призначений чи не призначений пенальті, чому було вилучено того чи іншого гравця. Нічого не приховуючи, одразу пояснюють це глядачам, приймаючи своє рішення. Хіба не цікаво було б, якби арбітр призначив справедливий пенальті у Львові, рахунок став би 2:2, і нехай би потім переміг сильніший?.. Натомість арбітри сьогодні просто вбивають видовище.
Сергій Палкін – відповідь про суддівство:
Пан Суркіс сказав: «Я довго мовчав». Але варто «Динамо» вперше за півтора року програти в чемпіонаті – і ми чуємо гучні емоційні заяви. Ми в «Шахтарі» говоримо про проблеми суддівства давно і послідовно. При цьому відзначаємо якісну роботу арбітрів, коли вона справді заслуговує на визнання, як це було після кубкового матчу, про що говорив наш головний тренер Арда Туран. Що стосується останньої гри з «Динамо», на нашу думку, там були помилки суддів. Зокрема гол суперника був забитий із порушенням правил: гравець «Динамо» перебував у офсайді.
Ми офіційно направляємо звернення до Комітету арбітрів щодо цього епізоду. Також епізод із Ярмоленком, коли він схопив за горло й фактично душив Валерія Бондаря, очевидно тягне на вилучення, але залишився без уваги. Тема суддівства справді гостра, і більшість клубів про це говорять. Усі – окрім «Динамо». І показово, що вони почали її порушувати саме після першої поразки. Ми в «Шахтарі» воліємо говорити не емоціями, а фактами.
Ігор Суркіс – про трансфери та бюджети:
Так, можливо, Денис когось спровокував словом, можливо, щось сказав не так. Але факт залишається фактом. Попов мав на увазі, що він виріс на протистоянні динамівців проти справжніх зірок європейського рівня – Вілліана, Дугласа Кости, Фернандіньйо, Алекса Тейшейри. Потім сам грав проти Марлоса, Тайсона, Мораеша. Це були футболісти високого класу. А теперішнім хлопцям ще треба довести, що вони теж зірки.
Так, вони хороші гравці – не купують же футболістів за 15-20 мільйонів просто так. У нас сьогодні немає можливості купувати гравців за такі гроші, особливо під час війни. Навіть якщо б зараз працював бізнес, я б не дозволив собі витрачати на трансфери такі кошти, бо є зараз речі важливіші за футбол. Нам є куди витрачати. Але це справа кожного клубу. І що тепер – нам не брати участі в чемпіонаті? Ми ж українська команда, ми граємо в українському чемпіонаті. Українськими гравцями. І я вважаю це абсолютно справедливим.
Сергій Палкін – відповідь про трансфери та бюджети:
Пан Суркіс порушив тему трансферів. Це важлива частина сучасного футболу, і я можу з упевненістю сказати: «Шахтар» веде свою трансферну політику ефективно та прозоро. З квітня 2022 року клуб заробив понад 400 мільйонів доларів. Ми інвестуємо в якісних гравців з метою їхнього розвитку та подальшого продажу. Купуємо футболістів за 10–15 мільйонів доларів і продаємо дорого й дуже дорого – у кілька разів дорожче. Лише за останні місяці ми продали двох гравців на суму 70 мільйонів євро. Частину отриманих коштів – близько 40 мільйонів євро – ми реінвестуємо в нових, якісних футболістів, і робимо це тому, що можемо собі дозволити.
Приклад Кевіна демонструє: навіть під час війни футболіст може прийти до УПЛ, вирости й перейти до найкращого чемпіонату світу – АПЛ. Це підвищує престиж українського футболу. Трансфер Кевіна став третім за вартістю серед переходів бразильських гравців в АПЛ у літнє трансферне вікно сезону-2025/26. Вище лише трансфери Куньї до «Манчестер Юнайтед» і Жоау Педру до «Челсі». Перехід Георгія Судакова до «Бенфіки» – це не лише спортивний розвиток гравця збірної України, а й користь для всього українського футболу.
При цьому ми не забуваємо, що клуб – це також і платник податків. Наша успішна трансферна та комерційна діяльність дозволяє нам сплачувати значні податки. Від початку повномасштабної війни «Шахтар» сплатив понад 1,87 мільярда гривень податків, що еквівалентно приблизно 47 мільйонам доларів. Це наш реальний внесок в економіку країни. А тепер постає закономірне запитання, на яке хотілося б отримати відповідь: яка ситуація у нашого головного конкурента в боротьбі за чемпіонство з виплатою податків?.
«Шахтар» не лише інвестує значні кошти у футболістів, але й знає, що таке справжня благодійність. Україна живе в умовах війни, і для нас надзвичайно важливо допомагати армії та людям. «Шахтар» регулярно звітує про свою благодійну діяльність – лише за минулий рік сума проєктів становила 32 мільйони гривень. А президент клубу Рінат Ахметов та його бізнеси від початку повномасштабного вторгнення передали на благодійність 12,8 мільярда гривень. Це не слова – це конкретні справи та цифри. І хотілося б побачити конкретні цифри від «Динамо» на цю тему.