Що відчував, коли Ротань на кілька матчів очолив збірну України та викликав мене? Перше, що було неочікуваним сюрпризом – те, що Ротань прийме збірну. Після цього я ще й побачив себе в списках – це було вдвічі неочікувано і приємно. Багато писали про це. Але одна справа, якби викликали гравця, який приїхав би з плюс 4-ма кілограмами та з айкосом в зубах. Я ж приїхав з тими ж амбіціями, що й раніше. Скільки себе пам’ятаю, завжди готовий був гризти землю за збірну. Розмовляв і з Ротанем, і з Кравченком після матчу. Вони сказали, що їм шкода було, що я зіграв всього дві хвилини. Говорили, що планували з перших хвилин випустити, але ось так все вийшло. Тому що я тоді був в непоганій формі. Себе відчував добре. Там все було чесно, а не через те, що ми грали разом. Якби я був в поганій формі, то сам сказав би, що я вже кабан і в Польщі дограю вже, не можу бігати, не хочу осоромитися. Я був голодніший, ніж до цього. Бо знаю, що довго не викликали. Спочатку були травми, а тоді Петраков. Кого він там тренував, Азербайджан, Казахстан? Вірменію? Ось так він тренував наших. Мені не фартило з травмами. Тому й кажу зараз гравцям, що потрібно відновлюватися дуже добре. Якби я все робив, то було б менше травм. А так думав: «Поїду додому, все буде добре, моє тіло саме відновиться». Але так воно не працює. І тому зараз ми кажемо хлопцям про цей момент. Якщо в тебе травми, ти одразу нікому не потрібен. Тому що життя футбольне дуже швидко змінюється. Сьогодні ти граєш, завтра травма, приходить конкурент, виявляє себе – і ти вже другій команді.
Євген КОНОПЛЯНКА (колишній півзахисник збірної України)
Джерело – «Tribuna.com»