Інтерв’ю колишнього тренера збірної України з карате.
У хорватському Задарі нещодавно відбувся чемпіонат Європи-2024 з карате, на якому Україна здобула три «бронзи». Свою думку щодо виступів українських каратистів на Євро в ексклюзивному інтерв’ю «Спортивці» висловив екс-тренер національної збірної України з карате, Заслужений тренер України Антон Нікулін. Нагадаємо, саме під його керівництвом на Олімпіаді в Токіо збірна України здобула дві медалі.
– Антоне Володимировичу, як оціните виступ збірної України з карате на чемпіонаті Європи? Чи очікували від команди більшого?
– Не те, що чекав більшого, але команда такого класу має показувати значно кращі результати. Натомість ми побачили історично негативний результат. Якщо брати до уваги чоловічий склад, то всі представники України програли в першому колі. Загалом близько вісімдесяти відсотків команди поступились у першому колі. Дивує насправді інше. Я приїхав на чемпіонат Європи спостерігати за виступами спортсменів й зазначу, що немаю амбіцій коли-небудь займатись тренерською роботою на рівні збірної. Але я брав участь у побудові команди, яку підвели до Олімпійських ігор. Коли говорив певним людям, що потрібно очікувати зниження результату, то вони, мабуть, чекали цього одразу. Але одразу це не могло статись, адже ми мали заряджений автомобіль. І якщо ти повністю виходиш зі системи, а наш тренер збірної, вочевидь, найбільш несистемна людина, то не працює жодний механізм. В команді немає дисципліни.
Результат – це системна річ. У нас усі звикли показати якийсь результат, а потім стверджувати, що вони є ефективними. Насправді це не ефективність, а паразитизм. Стосовно взаємозв’язку тренера зі спортсменами також виникає багато питань. Вони не можуть базуватись на елементах дружби. Тренер маніпулює, тренує, змушує та іноді хвалить. За таких умов дружити досить складно, тому тренер має залишатися тренером. Тоді й буде дисципліна і відповідно ціла система. Для мене дивина, як спрацювали на чемпіонаті Європи у плані відеорев’ю. ВАР (відеоповтори) взагалі не використовувався, а якщо використовували, то його залучали невчасно. Дивує ще одна річ: коли була відсутність результату раніше, то у всьому був винен тренер. А тепер за відсутності результату чомусь винні певні обставини. Цікаво, дивно та смішно. Я вважаю, що потрібне повне перезавантаження. В команді є чимало вікових спортсменів. Більшість збірних вже давно повністю змінили склад, а в нас – найстарша команда в Європі. У спорті важливі дві речі: конкуренція та селекція. Якщо випадає щось одне, то це дуже швидко вплине безпосередньо на результат. Дивно не бачити в збірній хоча б у «сімці» кілька молодих атлетів, натомість зараз маємо той склад, з яким ще я раніше їздив. Де нові люди? Де нові спортсмени? Ті, команди, які обновили склад, вже переграють наших старших. Якщо їх ще трохи потримати, то ми законсервуємо молоде покоління і будемо відставати на декілька років. Кадетсько-юніорський і молодіжний спорт – це абсолютно інші інституції, які між собою не особливо пов’язані. Тому тут треба дуже грамотно організовувати перехід спортсменів і, власне, саму роботу з ними. Але це не робиться. Також необхідне перезавантаження тренерського складу. В нас є хороші системні правильні люди – Олександр Тонкошкур, Денис Криловський, Іван Дрозд та інші. Це є тренери, які давно, на мою суб’єктивну думку, заслуговують очолювати збірну. Те, що відбувається зараз, – абсолютно не системно. Хочеться повернути ту системну роботу та команду професіоналів, які були в нас перед Олімпійськими іграми. На своїх місцях мають бути компетентні люди. Наголошу на тому, що я не є зацікавленою особою, це просто спостереження збоку від людини, яка досягла чогось у спорті.
– Якщо говорити про цей чемпіонат Європи, то команда загалом поїхала готовою на турнір?
– Коли я спостерігав з трибун, то дуже здивувався, оскільки побачив абсолютно не готову команду. Вона не була підготовленою, адже бездарно були організовані збори. Потрібно було трохи їх переформатувати. Не можна тренувати спортсменів так, як робилося кілька років тому. Час рухається, потреби зараз трохи інші. Вже давно час змінюватись, шукати новий стиль, омолоджувати склад. Команда була не готовою і це помітно за результатами. Перепрошую, але три «бронзи» – це смішно. Потішила молода Еліна Сєлємєнєва з Запоріжжя. Це спортсменка, з якою важливо зараз працювати на перспективу.
– Крім Сєлємєнєвої, чи можете виділити ще когось із українських каратистів, які виступили на Євро-2024? Чи вразили Вас ще якісь нові імена?
–Дійсно непогано виступила Юлія Палашевська в категорії 50 кг, яка також замінила категорію. Більше ніхто не здивував. «Бронза» Валерія Чоботаря (84 кг) – послідовна річ, хоч йому вперше вдалося вибороти цю медаль. Він справді серйозний і заслужений спортсмен.
Багато тренерів показують себе як хороших фахівців. Але коли їхні підопічні вилітають на початку турніру – це дивна річ. Хотілося б, щоб хтось врешті-решт узяв на себе відповідальність, а не скидав вину на обставини.
– Оцініть рівень суддівства на турнірі. Як можете, зокрема, прокоментувати допуск на чемпіонат Європи спортсменів з росії та білорусі?
– Там був один росіянин і білоруська команда. Нічого особливого вони не показали, оскільки дуже довгий період перебували і перебувають у бані. Це, звісно, впливає. Їхній допуск – болісне питання для нас. Неодноразово оскаржували рішення участі росіян і білорусів, але, на жаль, корупція не може конкурувати зі спортивною дипломатією. За будь-яких обставин нам потрібно виходити та перемагати їх. Мені дивно, що в багатьох європейських федераціях росіян і білорусів не допускають, а тут їм фактично стелять дорогу. Мабуть, вирішує певна корупційна складова, але я можу тільки здогадуватись про це.
– Які ще висновки можна зробити з цього чемпіонату Європи?
– Висновки дуже прості: треба повністю перезавантажувати насамперед тренерський склад і тренерський комітет. Я за те, щоб команду омолодили. Дуже важливо вчасно з певних процесів піти, але в багатьох людей є страх, тому що вони бояться не знайти себе в чомусь іншому. Пропоную їм не лякатись, а рухатись вперед.
Олег Нападій, «Спортивка»