Ексклюзивне інтерв’ю хавбека рівненської команди “СПОРТИВЦІ”.
У ексклюзивному інтерв’ю «СПОРТИВЦІ» півзахисник «Вереса» Віталій Дахновський підсумував виступ свого колективу в осінній частині сезону. Крім того, хавбек висловився про прихід в клуб В’ячеслава Шевчука та реконструкцію стадіону в Рівному. А ще Віталій розповів про своє ставлення до «Львова», в якому починав свою кар’єру, і зізнався, чи святкуватиме гол у ворота рідної команди. Про це все – далі.
– Віталію, нещодавно закінчилася осіння частина сезону – «Верес» посідає 9-те місце. Як ти оціниш виступ команди?
– Я вважаю, що ми заслужено посідаємо цю сходинку. Для нас це позитивний результат. А враховуючи те, що в команді залишилися переважно ті футболісти, які виступали в Першій лізі, а деякі навіть в Другій лізі, тоді це тим паче хороше досягнення. Однак зупинятися на цьому ми не плануємо і вже навесні зробимо все можливе, щоб потрапити до 6-7 найкращих команд України.
– Чи очікував особисто ти таких результатів після виходу з Першої ліги?
– Спершу я сподівався, що ми зможемо закріпитися хоча б на 10-му місці, а ми зіграли навіть успішніше. Звичайно, ми маємо велике бажання довести своїм вболівальникам, що можемо іще краще. Я впевнений, що після відновлення чемпіонату ми можемо піднятися значно вище.
– Наскільки велика різниця в рівнях Першої ліги та Прем’єр-ліги?
– Відверто кажучи, різниця не така вже й велика, але вона, безумовно, є. Нам було дуже складно в перших 5-ти поєдинках, адже до порівняння з Першою лігою, у еліті інші швидкості, набагато більше тактики, аніж це було в нижчій лізі. Втім, ми достатньо швидко призвичаїлися до такого футболу та почали показувати свою найкращу гру.
– Також у тебе є досвід виступів в польському чемпіонаті, нехай навіть в нижчій лізі. Яка основна відмінність тамтешнього футболу від нашого?
– З того, що я помітив – футбол майже нічим не відрізняється. Як і в Україні, так і в Польщі роблять ставку на силовий футбол, в матчах завжди багато боротьби. Можливо, тамтешня вища ліга чимось відрізняється від нашої, але я в ній не грав. Відтак, мені складно сказати.
– Який матч цього сезону тобі запам’ятався найбільше?
– Безсумнівно, це недавній матч у Луцьку, в якому ми приймали «Динамо». По завершенні цієї зустрічі мене визнали найкращим гравцем у складі нашої команди, і це неабияк викарбувалося в пам’яті – було дуже приємно. Хоча, фінальний рахунок того матчу мене зовсім не тішить…
– Цього сезону ти встиг зіграти проти багатьох захисників. Проти кого тобі було діяти найважче?
– Складно виділити якогось одного футболіста. У кожного оборонця є як слабкі сторони, так і сильні. Особисто для мене найбільш незручними суперниками є ті захисники, які дуже високо розташовуються. Зокрема, такі гравці як Ісмаїлі чи Миколенко, які часто підключаються до атак – це мені не подобається найбільше.
– Окрім непоганого футболу, ваша команда, зокрема – Сергій Панасенко, прославилася своїм емоційним виконанням гімну. Як ти відреагував, коли вперше почув його душевний спів?
– Дивно, що всі це помітили лише цього року, оскільки Сергій так само емоційно виконував гімн України ще в Першій лізі. Я нормально відреагував на таке виконання, Панасенко – молодець. Якщо це додає йому додаткового заряду на матч, то він усе робить правильно. Так само щиро і від душі, як це робить Сергій, має співати кожна людина.
– Не було думок всіх здивувати і всією командою так ефектно заспівати?
– Думки, можливо, були, але я вважаю, що неправильно когось змушувати співати гімн чи судити когось, якщо він не тримає руку на серці. Кожен повинен виконувати державний гімн так, як цього хоче сам. Не можна усіх змусити співати гімн, хто цього хоче сам – той це робить.
– Віднедавна у «Вереса» є принциповий суперник – «Львів». Ти, як вихованець львівського клубу, можеш вважати цю команду своїм принциповим опонетном?
– «Львів» для мене ніколи не буде принциповим суперником. Я – вихованець школи львівського клубу, він мені дав дорогу у великий футбол. Я ніколи не буду вважати «синьо-золотих» своїм принциповим опонентом, але водночас із цим буду викладатися на повну в очних матчах проти цієї команди.
– Уявімо, що ти забив у ворота «Львова» переможний гол. Чи відсвяткував би ти взяття воріт рідного клубу?
– Дуже сподіваюся, що наступного разу я зможу забити у ворота «Львова» і ми виграємо цей поєдинок, однак святкувати цей гол я точно не буду. Не розумію, як можна святкувати гол рідній команді, яка дала тобі дорогу в майбутнє…
– Чи хотів би ти коли-небудь повернутися в рідну команду?
– На сьогоднішній день у мене є чинний контракт з «Вересом» і я щасливий, що виступаю за рівненську команду. Поки не хочу забігати наперед, але в житті все можливо. У мене в дитинстві була мрія колись зіграти за «Львів», можливо у майбутньому вона все-таки здійсниться.
– Влітку ходили чутки, що ти можеш залишити «Верес». У чому тоді полягала проблема?
– У мене були дуже складні перемовини щодо нового контракту з «Вересом». Спочатку клуб не влаштовували деякі пункти в угоді, а згодом деякі деталі не влаштовували вже мене. На щастя, ми змогли дійти згоди і підписали нову угоду, внаслідок чого я продовжую свої виступи за рівненську команду.
– Чи були в тебе інші пропозиції?
– Так, мене запрошували клуби як Першої ліги, так і Прем’єр-Ліги. Щодо варіанту в нижчому дивізіоні, то це був клуб з чудовою інфраструктурою, якісними виконавцями і амбітними планами. Гадаю, що якщо не цього року, то наступного цей колектив точно здобуде путівку в еліту. Команда із вищої ліги, яка мене запрошувала, теж доволі непогана, але зараз вона перебуває в турнірній таблиці нижче за «Верес». Це все, що я можу розповісти.
– Багато українських футболістів вважають, що футбол – поза політикою, а потім їдуть грати до Росії. Якби тобі надійшла пропозиція звідти – що б ти відповів?
– Якщо б мені надійшла пропозиція перейти в російський клуб, то я навіть не став би її розглядати. Росія – це ворог нашої країни, тому про виступи в тамтешній першості не може йти навіть мови.
– Не так давно спортивним директором «Вереса» став В’ячеслав Шевчук. Як ти можеш його охарактеризувати після кількох тижнів роботи в клубі?
– Шевчук – це людина з величезними амбіціями, яка прагне розвивати наш колектив. Я впевнений, що він неабияк допоможе клубу як з інфраструктурою, так і з кадровим потенціалом команди. В’ячеслав був чудовим футболістом у минулому і точно буде не менш хорошим функціонером у майбутньому.
– Прихід Шевчука – плюс для «Вереса»?
– Безумовно. Повторюся, що Шевчук – дуже амбітна людина. У нього є дуже багато ідей, як допомогти нашому клубу вийти на новий рівень, тому його прихід – величезний плюс для «Вереса».
– Подейкують, що реконструкція стадіону в Рівному проходить стрімкими темпами. Наскільки реально, що навесні «Верес» вже буде грати в рідному місті?
– За останній рік на стадіоні «Авангард» зробили набагато більше, аніж за 10 минулих років. Все складається так, що, скоріш за все, навесні ми вже зможемо проводити свої домашні матчі у Рівному, а дебютуємо в рідному для нашого клубу місті – матчем проти «Шахтаря». Принаймні, ми дуже віримо, що це стане можливим.
– Якщо «Шахтар» навесні приїде до Рівного – варто очікувати аншлаг?
– Гадаю, якщо матч-відкриття стадіону «Авангард» після реконструкції буде проти «Шахтаря», то варто точно очікувати аншлагу. Я впевнений, що на арені навіть не буде вільних місць і всі вболівальниками гнатимуть нас вперед.
– Наскільки важливо для вашої команди грати в Рівному?
– Я гадаю, що це дуже важливо. Якщо ми будемо грати в Рівному, то кожен наш матч буде відвідувати величезна кількість вболівальників. Коли ми граємо в Луцьку, то багато наших прихильників приходить лише на поєдинки з вітчизняними грандами – «Шахтарем», «Динамо» та «Зорею». Я впевнений, що, граючи в рідному місті, ми зможемо розраховувати на шалену підтримку в кожній зустрічі.
– Чого чекаєш від весняної частини сезону?
– Перш за все, хочеться бачити більш стабільну гру у виконання нашої команди. Крім того, хочеться якомога вище піднятися в турнірній таблиці, аби потішити наших вболівальників. Не лише рівненських, але й наших прихильників з кожного куточка України, адже нас підтримують в багатьох містах.
– Які ти ставиш перед собою особисті цілі?
– Я хочу продовжити прогресувати і стати залізним гравцем осново складу. Ну і звичайно маю ціль забити свій дебютний гол в Українській Прем’єр-Лізі. У мене вже було багато моментів задля здійснення такого бажання, але поки не пощастило.