Я жив у країні, де багато забобонів. Україна – складна. Я приїхав 2010-го року і грав з другом із Сенегалу (йдеться про Папу Гуйє – прим. ред), який стикався з расизмом щодня, коли ходив на ринок або водив сина до школи.
Я постраждав від расизму саме в Україні, хоча думав, що ніколи не зіткнуся з цим. Коли я був дуже молодий, не розумів, що це таке, і відпустив проблему зі сфери уваги. Зараз це завдає мені болю, тому я справді радий, що можу донести свою позицію до багатьох людей. Знаю, що дехто проходить повз і приховує расизм. Для них я хочу стати натхненником. Я борюся за дуже важку справу, через яку люди проходять щодня, коли йдуть на роботу, заходять до магазину, а охоронець переслідує їх буквально по п’ятах.