Наразі не усвідомлюю, що зробив. Це був справді довгий і тяжкий шлях. Я почав займатися боротьбою в дев’ять років. Зараз мені тридцять. І нарешті це сталося. Тяжко травмувався за три тижні до Олімпійських ігор і не був впевнений чи зможу виступити у Токіо. І тільки віра мого тренера в мене дала мені змогу реалізувати свою мрію. Дякую йому за це, спасибі мамі, а також усім, хто підтримував і молився, хто чекав. Мені дуже приємно. Я вітаю всю Україну з цією золотою медаллю.